Ця оповідь – про те, як святкують Івана Купала в Зеленівській сільській бібліотеці-філії № 4. Про збір і надання інформації подбала директорка комунального закладу «Бахмацька публічна бібліотека» Бахмацької міської ради Ганна Іванько. У Зеленівській сільській бібліотеці-філії № 4 КЗ «Бахмацька публічна бібліотека» на свято Івана Купала звучать купальські пісні. Хлопці ще звечора роблять із соломи опудало Купала. За язичницьким повір’ям, це ніч шлюбу бога сонця Купала з богинею Мареною. Дівчата у вінках прикрашають Марену. З’являються дійові особи – Хлопець і Дівчина, які хочуть піти в ліс та знайти квітку папороті. А щоб її відшукати, необхідно ще до заходу сонця перед Івановим днем зайти у найглухішу гущавину лісу. Але на перешкоді стають злі сили – Чорт і Відьми. Вони змовляються й хочуть зробити так, щоб молода пара не вийшла з лісу. Гостею свята є і Знахарка, яка знає все про цілющі трави. Потім з’являється Водяник, а з ним – Русалки, які окроплюють водицею людей та сперечаються мі ... Читати далі »

Мальовниче село Лосева Слобода на Сновщині має свої традиції святкування Івана Купала. Напередодні свята ставили Купало – височенький стовп, прикрашений колосками жита і польовими квітами. Увечері перед святом хлопці йшли до лісу й вирубували найвищу жердину для Купала. Дівчата тим часом збирали якомога більше польових квітів. Молодь кожної вулиці ставила своє Купало. Принісши жердину, жито і квіти, всі разом прикрашали Купало. Встановлювали його на найвиднішому місці на вулиці. Молодь палила багаття і стерегла своє Купало до ранку, щоб хлопці й дівчата із сусідніх вулиць його не звалили і не вкрали. А ще вважалося, що купальська ніч чарівна. Адже саме цієї ночі, за народним повір’ям, розквітає папороть. То молодь ішла до лісу в пошуках чарівної квітки. Вважалося, хто знайде квітку – буде щасливим увесь рік. Святкового дня молодь зустрічалася біля Купала. Дівчата вбиралися у вишиванки, одягали сплетені власноруч вінки. Усі разом грали в ігри, водили хороводи, співали пісень, стрибали ч ... Читати далі »

Свої витоки воно бере ще з часів язичництва. Спочатку цей день був присвячений язичницькому богу Купалу. Але після християнізації Київської Русі назва доповнилася ім’ям Іоанна Хрестителя (Предтечі), день народження якого збігався з купальським святом. Купала святкували в період, коли сонце приходило до зеніту – найвище піднімалося над землею, давало найбільше тепла і світла, виявляло свою найвищу чудодійну силу для рослинного і тваринного світу та для людини. Святкування Купала припадає на ніч з 23 на 24 червня. Це одне з найстаріших і найбільш самобутніх свят в українській культурі. Воно має багату історію та міцний зв’язок із язичництвом. Цьому святу притаманні різноманітні обряди. Це, зокрема, купальські вогнища, які символізують сили природи й життєвість. Івана Купала також пов’язують з міфами про кохання та шлюб, тому це свято часто супроводжується різноманітними обрядами, спрямованими на пошук кохання й ворожіння щодо майбутнього. Надвечір напередодні Купала починалися народні гу ... Читати далі »

У проєкті «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини» представляємо село Анисів (Чернігівський район, Іванівська громада). Назва старого району – Чернігівський (до прийняття постанови ВРУ № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»). Авторка статті – керівниця гуртків КЗ «Центр позашкільної освіти» Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області Богдана Короваєва. Світлини взято з ресурсу https://g.co/kgs/fmthwwJ Легенда села Анисів Почалося це за часів правління царя, який увів рекрутську повинність. Їй підлягали всі стани і всі класи населення. Для людей на податі повинність була громадська, бо уряд висував свої вимоги не до особи, а до громади, вказуючи лише число рекрутів, що підлягають здачі, віком від 20 до 35 років. І люди самі визначали, хто й на яких підставах буде рекрутом. А термін служби ж був – довічний… Розмір повинності, час набору та порядок визначали окремо перед кожним набором. А люди ж мерли в тих рекрутах – як мухи… У 17 ... Читати далі »

До проєкту «Народні традиції на Зелені свята» долучився КЗ «Центр дозвілля молоді» Киїнської сільської ради. Весело святкують Трійцю в Киїнці! І на баяні грають, і пісні співають, і Куста наряджають, і жартують, і танцюють, і хороводи ведуть, і вінки плетуть… Молодички-жартівнички кого завгодно в той вінок уберуть. Навіть солідного серйозного пана. Бо на те воно і свято, щоб радості було багато…

У проєкті «Народні традиції на Зелені свята» з нами Новгород-Сіверська громада. До вашої уваги – сценарій святкування Трійці в селі Блистова, наданий Новгород-Сіверським МБК. На Зелену неділю На Зелені свята молодь збиралася на вигоні. Співали, танцювали. Вибирали високу гарну дівчину, вбирали її зеленню і водили хороводи. Запрошували хлопців, переспівувалися, жартували. Прибирали «Куста», закопували кашу. Дівчата починають водити хоровод навкруг «Віхи» (прикрашеного дерева), тримаючи в одній руці стрічку, а у другій – квіти. Співають. Вишні-черешні розвиваються, Синє озеро розливається, Через тин вишня похилилася, Кума з кумом посварилася. Синє озеро розливається, Кума з кумом вже не знається. Тобі яблучко, мені грушечка, Не сварімося, кума-душечка (Дівчина 1) – Дівчата, годі співати. Ви чули? Наші хлопці пішли на другу вулицю. (Дівчина 2) – Куди? (Дівчина 1) – На Глинище, їх тамтешні дівчата приворожили! (Дівчина 3) – То нумо хлопців назад відворожимо! Я знаю як, моя бабуся мені розп ... Читати далі »

У проєкті «Народні традиції на Зелені свята» бере участь Новгород-Сіверська громада. З нами – Рогівський сільський клуб. Запрошуємо дізнатися про традиції та обряди на Зелені свята в селі Рогівка Новгород-Сіверського району. Свято відбувається біля річки. Хлопці розпалюють багаття, жінки готують різні страви, найголовнішою з яких вважають рибну юшку. Дівчата плетуть вінки. У народі цей обряд називали «завивати вінки». Плели вінки на Трійцю тільки дівчата, чоловікам не дозволяли навіть дивитися. Вважали: якщо хлопець побачить вінок, то буде біда. З готовими вінками йшли до річки і спускали їх на воду. Знімати вінок з голови руками заборонялося, треба було нахилитися головою вниз, щоб він сам упав. Вважали: куди вінок попливе – звідти дівчині чекати сватів. Якщо вінок прибило до берега, то дівчина заміж не вийде. Коли ж потонув – дівчину спіткає невдача. Також цього дня найстарша господиня пекла коровай і роздавала його незаміжнім дівчатам. Шматочки висушували й берегли до весілля, а сух ... Читати далі »

У проєкті «Народні традиції на Зелені свята» з нами Новгород-Сіверська громада. Ось як відзначали Трійцю в селі Лизунівка на Новгород-Сіверщині (інформацію надано Новгород-Сіверським МБК). На Зелене свято дівчата плели вінки й вибирали з-поміж них найкращий. Також обирали найкрасивішу дівчину – Русалоньку. Вона була головною на святі. Водили хороводи біля багаття, співали пісні. Заздалегідь пекли калачі, варили вареники. Русалонька пригощала всіх присутніх. Частування смаколиками – це старовинна традиція, в якій згадують і вшановують дух своїх предків. Багаття запалюють, щоб відлякати злих духів.

До онлайн-проєкту «Народні традиції на Зелені свята» долучився КЗ «Центр культури та дозвілля Сухополов’янської сільської ради» з розповіддю про звичаї та обряди святкування Зеленої неділі в селі Рудівка. Інформацію надала завідувачка Рудівського сільського клубу Алла Бабич. «День Святої Трійці, або Зелена неділя – одне з найголовніших християнських свят. Свою назву воно отримало на честь сходження Святого Духа на апостолів, яке їм обіцяв Ісус Христос перед своїм Вознесінням на небеса. Таким чином це свято означає появу людям Всевишнього у вигляді Бога-Отця, Бога-Сина і Бога-Святого Духа (Свята Трійця). Давніша назва – Зелені свята, Зелена неділя. Як же відзначали колись Зелені свята? Наші предки пов’язували з Трійцею живу силу природи, тому щедро оздоблювали своє житло травами й гілками дерев. Пригадую, моя бабуся Марія Прокопівна Брижан, жителька села Тарасівка Прилуцького району, перед Зеленою неділею, в суботу, змазувала глиною підлогу, а потім притрушувала її травою. На порозі кла ... Читати далі »

У проєкті «Народні традиції на Зелені свята» з нами – Остерська міська територіальна громада. Цю інформацію записала директорка Євминського сільського будинку культури Людмила Василівна Безродна зі слів уродженки села Євминка Марії Іванівни Гулівець, 1941 року народження, якій розповіла її мати – жителька Євминки Євдокія Єлисеївна Гулівець, 1901 року народження. «Святкування проходило таким чином: * За три дні до свят улаштовували генеральне прибирання всієї господи (будинок, двір, город). * У суботу будинки прикрашали зеленню: м’ятою, любистком, васильками, аїром (у народі – лепеха). Зелень, клечання розкладали на покуті, вікнах, на долівці (підлозі). Ворота прикрашали гіллям дерев (береза, клен, осика). Вважалося, що зелень захищає від зла і дарує здоров’я. * Після церкви люди влаштовували гуляння. Дівчата плели вінки з польових квітів та вдягали на голови, водили хороводи, а потім пускали вінки на воду. Було повір’я: до якого берега вінок припливе, звідти буде жених. * Водили хоров ... Читати далі »