У купальському проєкті бере участь Рудівський сільський клуб Сухополов’янської громади Прилуцького району. Інформацію надала завідувачка СК Алла Бабич. Головними розвагами в купальську ніч були купання, плетіння вінків, ворожіння, стрибки через вогнище та пошук квітки папороті. Найважливіший ритуал у день Івана Купала – очищення вогнем. Люди вірили, що, перестрибуючи через вогнище, можна позбутися хвороб. А парубки й дівчата часто бралися за руки, перестрибуючи багаття. Молодь водила хороводи навколо вогнища. Співали пісень, грали в ігри. А ще дівчата плели вінки та ворожили на судженого, пускаючи їх по воді. Якщо вінок попливе, то скоро дівка заміж вийде, коли ж заплутається в рясці чи потоне – значить, залишиться в дівках. Та часто хлопці ловили вінки тих дівчат, котрі їм подобалися. Ось про цю магічну купальську ніч я написала вірша. Купальська ніч, зійшла зоря. Вогні навколо річки. Пливе вінок. «Знайди мене, – Шепоче дівка в нічку. – Бо він не дивиться в мій бік, А я його кохаю. Ві ... Читати далі »

У проєкті «Івана Купала» з нами Смоський сільський будинок культури КЗ «Центр культури та дозвілля» Сухополов’янської сільської ради. Смош – одне з найдавніших сіл Прилуцького району, розташоване серед боліт, квітучих луків, біля вербових берегів річки Смош. За переказами старожилів села, купальські свята відбувалися тут з давніх часів. Проводили очищення вогнем, шукали квітку папороті, дівчата загадували на нареченого та пускали віночки на воду. Наші пращури вірили в силу Сонця, очищалися вогнем і водою від усього злого. Люди вважали, що проведення обрядів – це на хороший урожай, добробут, здоров’я та щасливу дівочу долю. Усі ці обряди, зберігаючи традиції, проводять і нині учасниці жіночого вокального ансамблю «Чарівниці» Смоського будинку культури. У святкуванні завжди беруть участь діти й дорослі жителі громади.

На адресу ОЦНТ надійшло чимало листів з цікавою інформацією, за що ми щиро вдячні всім. Керівниця Миколаївського відділу ЦКД Юлія Войтехович розповіла, що свято Івана Купала в селі Миколаївка Березнянської громади супроводжувалося гучними гуляннями, танцями й піснями. Дівчата прикрашали деревце, яке в народі називають Мареною (зазначимо, що у слов’янській традиції Марена – це жіночий міфологічний персонаж, пов’язаний із сезонними обрядами. Якщо Мареною є деревце, то воно зазвичай символізує смерть або ж зиму і за традицією спалюється як символ завершення старого та початку нового. Або ж деревце-Марену виносять на загальний огляд для подальшого використання у певному обряді). У Миколаївці для спалювання готували опудало, зроблене із соломи, що символізувало очищення від зла. У святкуванні були задіяні такі персонажі як Мавки лісові, Водяник та Відьми. Село розташоване у мальовничій місцевості – на правому березі Десни. Така близькість до води чудово підходить для гулянь купальської ночі ... Читати далі »

Цей лист надійшов із Березнянської громади. Ось що нам пишуть. «У пошуках інформації про традиції святкування Івана Купала в селах Локнисте, Гусавка та Гориця, які розташовані поряд одне з одним та входять до Березнянської територіальної громади, нам допомогла жителька Локнистого Наталія Черниченко. На той час пані Наталія активно займалася художньою самодіяльністю, в чому жінці допомагала її родина. Надані пані Наталією фото були зроблені чотири роки тому. Ось що розповідає Наталія Черниченко. «На гуляння, на саме свято, збиралася молодь (хлопці та дівчата), а також дорослі жінки. Рвали квіти і плели віночки. Закохані дівчата надівали сплетені власноруч вінки на голови своїм обранцям, а інші дівчата пускали свої віночки на воду. Всі дійства проходили під веселу музику, пісні й танці. Зрілі жінки плели дідуха, якого потім укопували в землю і вся весела спільнота стрибала через нього. Сімейні пари стрибали, щоб у родині були злагода й достаток, бездітні – щоб нарешті почути довгоочікува ... Читати далі »

До вашої уваги – чергова цікава інформація, у якій ідеться про купальські звичаї, притаманні селу, де народилися відомі на Чернігівщині люди – брати Михась і Микола Ткачі. Деякі особливості лексики в дописі збережено. Серед населених пунктів Березнянської громади є село Сахнівка. Воно розташоване у витоках чарівної річки Снов, яка впадає в Десну, та оточене луками з озерцями і рудками, за якими простягається густий ліс. Можливо, через природну віддаленість від великих та гамірних міст у Сахнівці і ближніх селах збереглися власні звичаї та обряди. На свято Івана Купала тут з року в рік ставили прикрашений квітами обрядовий стовп, який називався Купайло. Причому в Сахнівці це був один загальний стовп, а в сусідніх Климентинівці та Кам’янці зазвичай ставили по стовпу на кожній вулиці. Також у цих селах потім потрібно було всю купальську ніч охороняти свій стовп від охочих поцупити його (це було своєрідне змагання між різними кутками села). Готуватися до свята починали за три дні. Діти, мо ... Читати далі »

У проєкті «Івана Купала» до вашої уваги розповідь про святкування у Березні. Ось що нам пишуть. «Селище Березна, на відміну від описаних нами раніше населених пунктів Березнянської громади, розташоване на відкритій місцевості й перетинається автомобільним шляхом регіонального значення. У давнину, у XVIII столітті, у період стрімкого промислового і торговельного розвитку, тут було одразу десять церков. Можливо, саме цей фактор вплинув на те, що в Березні не збереглися якісь унікальні й самобутні традиції відзначення Івана Купала, яке є давнім язичницьким святом. Опитані нами учасники та організатори купальських святкувань пригадали тільки прикрашання квітами та стрічками деревця Марени, яке символізувало перемогу життя над смертю і світла над темрявою. У селищі довкола Марени водили хороводи, тримаючись за руки, та співали пісень. Зате сучасні обряди святкування купальської ночі сподобалися березнянцям і добре прижилися. Були тут і переодягнені Русалками та Мавками дівчата, і величний Н ... Читати далі »

До проєкту «Івана Купала» доєднався вокальний колектив «Райдуга» Охрамієвицького будинку культури Корюківської громади. Купальські традиції – це давні звичаї, які збирають людей біля води та вогню. Вода й вогонь – два головні символи свята, що очищують від негативних сил і сприяють добробуту. Збираються дівчата, плетуть віночки, прикрашають купальське деревце стрічками, водять хороводи, пускають свої віночки на воду й ворожать на них. Кожна дивиться, в який бік попливе віночок – там і чекає її доля. Співають купальські пісні, стрибають через вогнище пари, взявшись за руки, щоб зміцнити своє кохання.

Коропська громада має свої цікавинки, пов’язані з купальськими святами. Напевно, тільки в Коропі на Чернігівщині є така оригінальна традиція – щороку на свято Івана Купала тут на вулицях діти ліплять фігури з піску. Роблять це увечері напередодні або рано-вранці. Біля творива – тарілочка, в яку ненав’язливо пропонують покласти еквівалент вашого захоплення дитячою творчістю у грошових знаках. Письменник Володимир Ворона, котрий родом із Коропа й потужно увірвався в українську літературу першим своїм романом «Відступник», з яким одразу ж і здобув перемогу на конкурсі «Коронація слова», стверджує, що цей звичай є доказом: Короп був домонгольським містом і звався тоді Хоробором. «На багатьох вулицях Коропа ви можете з великим для себе подивом побачити зліплену дитячими руками невелику піщану гірку, прикрашену квіточками, ягідками повстяної вишні, у маківку котрої увіткнуто високу кропивину. Зветься вона... Купалою! – каже письменник. – Тисячу літ, попри всі багатовікові заборони, живе, не ... Читати далі »

У проєкті «Івана Купала» з нами Прилуцька громада. Інформацію зібрано й надано відділом культури і туризму Прилуцької міської ради. Запрошуємо поринути у спогади мешканки села Маціївка Прилуцького району Олександри Архипівни Кашуби (1942 р. н.). Напередодні свята дівчата йшли у ближній ліс по лікарські трави (вважалося, що в цей час вони набувають чудодійної сили). Потім те цілюще зілля зберігали цілий рік. Також шукали квітку папороті, яка, за віруванням наших пращурів, розквітала тільки в ніч на Івана Купала. Свято відбувалось увечері на великій галявині між ярами коло річки. Хлопці ставили на галявині купальське дерево, прикрашене кольоровими стрічками, робили вогнище та пускали з гори запалені колеса. Дівчата плели вінки з польових квітів. Ближче до ночі починалося купальське гуляння, яке супроводжувалося піснями й танцями. Парубки та дівчата стрибали парами через багаття. Після цього із заходом сонця дівчата бігли до річки й ворожили на кохання, пускаючи по річці вінки з польових ... Читати далі »

Жителі Срібнянщини зберегли елементи традиційного святкування і передають їх наступним поколінням. Будинок культури Срібнянської селищної ради долучився до нашого купальського проєкту з цікавою розповіддю, яку пропонуємо зараз до вашої уваги. Протягом дня напередодні свята дівчата виходили в поле або на луг, збирали польові квіти й пахучі трави. А ввечері йшли до річки, де плели віночки, співаючи. Коли віночки були сплетені, прикрашали ними та стрічками купальське деревце – Марену. Водили навколо нього хороводи і співали обрядових пісень. Хлопці також цього дня не ледарювали, а виготовляли з соломи Купайла та збирали хмиз для купальського багаття. Коли ввечері парубки приходили зі своїм Купайлом на свято, між ними й дівчатами зчинялася «перепалка». Хлопці намагалися висміяти Марену, а дівчата – Купайла. Жартували, танцювали, водили хороводи. Потім дівчата знімали з Марени віночки і несли їх до річки, щоб ворожити на судженого. Кожна пускала на воду свій вінок, спостерігаючи за його шля ... Читати далі »