Літо, тепло, запашні квіти, трави, освіжаюче дихання води… Ідеально для відпочинку і масових гулянь! Тому свято Івана Купала в цій громаді – одне з найулюбленіших для молоді. Традиції його проведення дійшли до нас іще з дохристиянських часів, хоча й дещо змінилися. Але незмінними атрибутами залишилися багаття, вінки, вода. Нині молодь уже майже не збирається окремими кутками, як раніше. Основні дійства відбуваються в закладах культури громади. І тут у кожному селі є свої «родзинки»: театралізовані дійства, величні вогнища, цікаві костюми. Під впливом часу язичницьке свято з’єдналося з християнським і за церковним календарем, за яким відзначалося донедавна, значно змістилося від автентичної дати проведення – дня літнього сонцестояння (21 червня). Тепер воно буде майже на своєму місці (відзначатиметься в ніч з 23 на 24 червня). У Яблунівці здавна молоді хлопці напередодні свята зводили неподалік будинку культури величезне вогнище з колод і сіна. Верхівку прикрашали кленовою гілкою із зав ... Читати далі »

До проєкту «Івана Купала» долучилася Бахмацька центральна бібліотека. У ніч купальську чарівну Катруся прибралася – Вишиванку одягнула, Стрічками коси прикрасила. Вінок уквітчаний сплела, У річку опустила. – Пливи, віночку, по воді, Долю мою розкажи. Аж раптом зірка з неба На нього впала І засяяло кольорово навкруги. – Подружко! Заміж цьогоріч ти будеш йти! – Оксанка радісно сказала, Катрусю привітала. (Ліана Лещенко, поетка, село Курінь, Бахмацька громада) Із глибини віків прийшло до нас Купало – свято літнього сонцестояння, тепла, молодості й кохання. Івана Купала – східнослов’янське свято, в якому вдало переплелися українські язичницькі і християнські традиції. На Івана Купала палять вогнища та стрибають через них, плетуть вінки, обливаються джерельною водою, шукають цвіт папороті і збирають цілющі лікарські рослини. Багато традицій та обрядів свята актуальні і нині. Щорічно у читальній залі Бахмацької центральної бібліотеки відбуваються різноманітні заходи. Особливе місце у святкув ... Читати далі »

Ця оповідь – про те, як святкують Івана Купала в Зеленівській сільській бібліотеці-філії № 4. Про збір і надання інформації подбала директорка комунального закладу «Бахмацька публічна бібліотека» Бахмацької міської ради Ганна Іванько. У Зеленівській сільській бібліотеці-філії № 4 КЗ «Бахмацька публічна бібліотека» на свято Івана Купала звучать купальські пісні. Хлопці ще звечора роблять із соломи опудало Купала. За язичницьким повір’ям, це ніч шлюбу бога сонця Купала з богинею Мареною. Дівчата у вінках прикрашають Марену. З’являються дійові особи – Хлопець і Дівчина, які хочуть піти в ліс та знайти квітку папороті. А щоб її відшукати, необхідно ще до заходу сонця перед Івановим днем зайти у найглухішу гущавину лісу. Але на перешкоді стають злі сили – Чорт і Відьми. Вони змовляються й хочуть зробити так, щоб молода пара не вийшла з лісу. Гостею свята є і Знахарка, яка знає все про цілющі трави. Потім з’являється Водяник, а з ним – Русалки, які окроплюють водицею людей та сперечаються мі ... Читати далі »

Мальовниче село Лосева Слобода на Сновщині має свої традиції святкування Івана Купала. Напередодні свята ставили Купало – височенький стовп, прикрашений колосками жита і польовими квітами. Увечері перед святом хлопці йшли до лісу й вирубували найвищу жердину для Купала. Дівчата тим часом збирали якомога більше польових квітів. Молодь кожної вулиці ставила своє Купало. Принісши жердину, жито і квіти, всі разом прикрашали Купало. Встановлювали його на найвиднішому місці на вулиці. Молодь палила багаття і стерегла своє Купало до ранку, щоб хлопці й дівчата із сусідніх вулиць його не звалили і не вкрали. А ще вважалося, що купальська ніч чарівна. Адже саме цієї ночі, за народним повір’ям, розквітає папороть. То молодь ішла до лісу в пошуках чарівної квітки. Вважалося, хто знайде квітку – буде щасливим увесь рік. Святкового дня молодь зустрічалася біля Купала. Дівчата вбиралися у вишиванки, одягали сплетені власноруч вінки. Усі разом грали в ігри, водили хороводи, співали пісень, стрибали ч ... Читати далі »

Свої витоки воно бере ще з часів язичництва. Спочатку цей день був присвячений язичницькому богу Купалу. Але після християнізації Київської Русі назва доповнилася ім’ям Іоанна Хрестителя (Предтечі), день народження якого збігався з купальським святом. Купала святкували в період, коли сонце приходило до зеніту – найвище піднімалося над землею, давало найбільше тепла і світла, виявляло свою найвищу чудодійну силу для рослинного і тваринного світу та для людини. Святкування Купала припадає на ніч з 23 на 24 червня. Це одне з найстаріших і найбільш самобутніх свят в українській культурі. Воно має багату історію та міцний зв’язок із язичництвом. Цьому святу притаманні різноманітні обряди. Це, зокрема, купальські вогнища, які символізують сили природи й життєвість. Івана Купала також пов’язують з міфами про кохання та шлюб, тому це свято часто супроводжується різноманітними обрядами, спрямованими на пошук кохання й ворожіння щодо майбутнього. Надвечір напередодні Купала починалися народні гу ... Читати далі »

У проєкті «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини» представляємо село Анисів (Чернігівський район, Іванівська громада). Назва старого району – Чернігівський (до прийняття постанови ВРУ № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»). Авторка статті – керівниця гуртків КЗ «Центр позашкільної освіти» Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області Богдана Короваєва. Світлини взято з ресурсу https://g.co/kgs/fmthwwJ Легенда села Анисів Почалося це за часів правління царя, який увів рекрутську повинність. Їй підлягали всі стани і всі класи населення. Для людей на податі повинність була громадська, бо уряд висував свої вимоги не до особи, а до громади, вказуючи лише число рекрутів, що підлягають здачі, віком від 20 до 35 років. І люди самі визначали, хто й на яких підставах буде рекрутом. А термін служби ж був – довічний… Розмір повинності, час набору та порядок визначали окремо перед кожним набором. А люди ж мерли в тих рекрутах – як мухи… У 17 ... Читати далі »

До проєкту «Народні традиції на Зелені свята» долучився КЗ «Центр дозвілля молоді» Киїнської сільської ради. Весело святкують Трійцю в Киїнці! І на баяні грають, і пісні співають, і Куста наряджають, і жартують, і танцюють, і хороводи ведуть, і вінки плетуть… Молодички-жартівнички кого завгодно в той вінок уберуть. Навіть солідного серйозного пана. Бо на те воно і свято, щоб радості було багато…

У проєкті «Народні традиції на Зелені свята» з нами Новгород-Сіверська громада. До вашої уваги – сценарій святкування Трійці в селі Блистова, наданий Новгород-Сіверським МБК. На Зелену неділю На Зелені свята молодь збиралася на вигоні. Співали, танцювали. Вибирали високу гарну дівчину, вбирали її зеленню і водили хороводи. Запрошували хлопців, переспівувалися, жартували. Прибирали «Куста», закопували кашу. Дівчата починають водити хоровод навкруг «Віхи» (прикрашеного дерева), тримаючи в одній руці стрічку, а у другій – квіти. Співають. Вишні-черешні розвиваються, Синє озеро розливається, Через тин вишня похилилася, Кума з кумом посварилася. Синє озеро розливається, Кума з кумом вже не знається. Тобі яблучко, мені грушечка, Не сварімося, кума-душечка (Дівчина 1) – Дівчата, годі співати. Ви чули? Наші хлопці пішли на другу вулицю. (Дівчина 2) – Куди? (Дівчина 1) – На Глинище, їх тамтешні дівчата приворожили! (Дівчина 3) – То нумо хлопців назад відворожимо! Я знаю як, моя бабуся мені розп ... Читати далі »

У проєкті «Народні традиції на Зелені свята» бере участь Новгород-Сіверська громада. З нами – Рогівський сільський клуб. Запрошуємо дізнатися про традиції та обряди на Зелені свята в селі Рогівка Новгород-Сіверського району. Свято відбувається біля річки. Хлопці розпалюють багаття, жінки готують різні страви, найголовнішою з яких вважають рибну юшку. Дівчата плетуть вінки. У народі цей обряд називали «завивати вінки». Плели вінки на Трійцю тільки дівчата, чоловікам не дозволяли навіть дивитися. Вважали: якщо хлопець побачить вінок, то буде біда. З готовими вінками йшли до річки і спускали їх на воду. Знімати вінок з голови руками заборонялося, треба було нахилитися головою вниз, щоб він сам упав. Вважали: куди вінок попливе – звідти дівчині чекати сватів. Якщо вінок прибило до берега, то дівчина заміж не вийде. Коли ж потонув – дівчину спіткає невдача. Також цього дня найстарша господиня пекла коровай і роздавала його незаміжнім дівчатам. Шматочки висушували й берегли до весілля, а сух ... Читати далі »

У проєкті «Народні традиції на Зелені свята» з нами Новгород-Сіверська громада. Ось як відзначали Трійцю в селі Лизунівка на Новгород-Сіверщині (інформацію надано Новгород-Сіверським МБК). На Зелене свято дівчата плели вінки й вибирали з-поміж них найкращий. Також обирали найкрасивішу дівчину – Русалоньку. Вона була головною на святі. Водили хороводи біля багаття, співали пісні. Заздалегідь пекли калачі, варили вареники. Русалонька пригощала всіх присутніх. Частування смаколиками – це старовинна традиція, в якій згадують і вшановують дух своїх предків. Багаття запалюють, щоб відлякати злих духів.