Ця оповідь – про село Невкля Городнянської громади. Село розташоване на річці, яка з часом перетворилася на невеличкий струмочок. До 1732 року тут жив єврей на імʼя Некля, який тримав двір, де подорожні могли перепочити й поміняти коней. За переказами, назва села походить від його імені.

Є в Городнянській громаді село Кузничі. Ця розповідь – саме про нього. Онлайн-проєкт «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини» триває… Село засноване на початку ХVІІІ століття. Його назва походить від слова «кузници». Похідні кузні тут облаштовували війська Петра І в час походу на Полтаву. Місцевість з лісами й болотами одержав як дарунок від царя за заслуги поміщик Миклашевський.

До проєкту «Сорочка вишивана – то предків подарунок» доєдналося село Шабалинів Коропської громади. Ці сорочки вишивалися на початку ХХ століття. На жаль, їх власники невідомі, тому нині це надбання Шабалинівського будинку народних традицій і дозвілля. Колись добрі люди подарували ці вишиванки будинку культури. Сорочки полотняні та з коленкору. Вишивка притаманна саме Шабалинову. Найпопулярніший візерунок – виноградні грона, які символізують достаток та сімейне щастя. Сорочки були суцільними й відрізними. Відрізні сорочки в нашому селі називалися «СТАНОК», а спідничка до них – під’юпником. Сорочки, котрі без вишивки спереду, були буденними, а ті, що з вишитою манішкою, – для свята.

У вишиванковому проєкті з нами знову Коропська громада. Цю сорочку вишила собі на весілля жителька села Подоляки Ганна Корж. Вишивала виноград, щоб життя було щасливим і багатим, щоб сім’я була з дітками та господарством. Чверть століття тому ця вишиванка була подарована жительці села Сохачі Ользі Борисівні Качурі (на фото).

І знову з нами село Рождественське Коропської громади. Калина – це символ любові, краси й материнства, а восьмипроменева квітка – жіночого та чоловічого начал, які дають життя. Сорочку вишивала Євдокія Андріївна Воробей (Кузюра), 1912 року народження.

У цьому дописі – про село Рождественське. На світлинах представлена сімейна реліквія – вишита сорочка родини Федяй – Халецької – Луценко, яка переходила з покоління у покоління. Вишивала сорочку Онисія Іванівна Федяй (1899 року народження). У цій вишиванці виходила заміж її донька Софія Петрівна Халецька (Федяй), 22.08.1923 р. н., яка, у свою чергу, передала сорочку своїй доні Надії Миколаївні Луценко (Халецькій), 06.07.1948 р. н. Усі три – знані вишивальниці.

Ця інформація – від директорки Риботинського БК Ольги Паничик. Сорочки, які ви бачите на світлинах, збереглися з 1935 року й передавалися з покоління в покоління і до нашого часу. Виноград на вишиванці символізує достаток, щастя й добробут. Також візерунок винограду відображає радість створення сім’ї.

Інформацію надала директорка Нехаївського БК Світлана Милько. Історія цієї вишиванки унікальна. Її власниця Ганна Федорівна Школа народилася в селі Нехаївка в 1925 році. Дівчина була інвалідом дитинства. Їй сказали, що коли вона власноруч вишиє собі сорочку, то зможе встати з інвалідного візка. До 20 років Ганна навчилася чудово вишивати. Сорочку вишила гладдю і хрестиком, орнамент і квіти – ті, що вказала знахарка. Вони символізують віру, надію, здоров’я, сім’ю, красу та любов. Сорочка вишита в 1940 році.

Інформацію надала Валентина Касьяненко (село Лукнів). Ця сорочка була вишита в 1938 році. Вона перейшла у спадок Ганні Григорівні Шостак. На вишиванці – квіти маку, що захищають від поганого ока. Калина символізує любов, красу, багатство: кущ калини – це мати, а ягоди – діти. Листя дуба – то безсмертя і стійкість, а ще на той час дуб був символом вірності. Сорочка вишита хрестиком.

До вишиванкового проєкту долучилося село Карильське Коропської громади. Інформацію надала директорка Карильського БК Ніна Трусова. Вишивка білим по білому традиційна для Чернігівщини. Ця вишиванка створена не пізніше кінця ХІХ – початку ХХ століття. У Карильському такі сорочки називали «додильница» (довжина сорочки – до долу!). В них вишито нижній край та рукав, візерунок досить невеликий і скромний (квадрати, ромби тощо). Орнаменти в кольорі з’явилися дещо пізніше, як стверджують дослідники вишивки. Також для села характерна техніка виколювання (маленькі дірочки). Сорочка пошита з досить тонкого лляного полотна. Зберігається в музейній кімнаті («Світлиці») Карильського сільського будинку культури. Власник невідомий.