Інформацію надала Валентина Касьяненко (село Лукнів). Ця сорочка була вишита в 1938 році. Вона перейшла у спадок Ганні Григорівні Шостак. На вишиванці – квіти маку, що захищають від поганого ока. Калина символізує любов, красу, багатство: кущ калини – це мати, а ягоди – діти. Листя дуба – то безсмертя і стійкість, а ще на той час дуб був символом вірності. Сорочка вишита хрестиком.

До вишиванкового проєкту долучилося село Карильське Коропської громади. Інформацію надала директорка Карильського БК Ніна Трусова. Вишивка білим по білому традиційна для Чернігівщини. Ця вишиванка створена не пізніше кінця ХІХ – початку ХХ століття. У Карильському такі сорочки називали «додильница» (довжина сорочки – до долу!). В них вишито нижній край та рукав, візерунок досить невеликий і скромний (квадрати, ромби тощо). Орнаменти в кольорі з’явилися дещо пізніше, як стверджують дослідники вишивки. Також для села характерна техніка виколювання (маленькі дірочки). Сорочка пошита з досить тонкого лляного полотна. Зберігається в музейній кімнаті («Світлиці») Карильського сільського будинку культури. Власник невідомий.

Розповідає завідувачка Жернівського клубу Карина Пампуха. «Ось ці вишиті сорочки передані з покоління в покоління нашій прабабусі Тетяні Хомівні Василенко в 1920 році. Вишиті троянди символізують красу й жіночність. Цей орнамент робить вишиванку особливо привабливою та виразною. Троянда, відома також як ружа, майорить на вишитих жіночих сорочках, символізуючи сонце і любов. На другій же сорочці вишито дубове листя та квіти. Це символ сили, мужності й незламності лісу, оскільки дуб – одне з найвидатніших дерев у культурі та історії нашої країни. Його характерні листки стали символами безсмертя і стійкості. Квіти на вишиванках – символ цвітіння духовності та життєвої сили».

Ці сорочки вишивала жителька села Марія Федорівна Яценко, 1929 р. н. Одна з них – повсякденна, друга – святкова, вишита в 1952 році. Вишиті чорнобривці – символ материнської любові й захисту, полуниця – сила Сонця, несе здоров’я і радість, пави-птахи – символ сімейного щастя, парні.

На фото – одяг жительки села Лідії Павлівни Жовтоножко. Він дістався їй у спадок від матері, яка носила ці вишиті речі в 1920–1930 роках.

На першій світлині – директорка Вишеньківського БК Наталія Бровко. На її вишиванці – орнаменти-символи. Дерево життя – це краса, молодість, оновлення душі і тіла. Зорі – оберіг від зла й негативу, захищають від хвороб і безсилля. Безкінечність – життєвий шлях, символ вічного буття, сили та життєвої енергії. Ця сорочка дісталась у спадок пані Наталії від Євдокії Леонтіївни Мозгової, 1929 р. н., уродженки села Вишеньки. Подарована у 90-х роках минулого століття. На другій світлині – Любов Бондаренко. Орнамент на її вишиванці – виноград, який символізує достаток, щастя і добробут. Візерунок з виноградом відображає радість створення родини. Сорочка дісталася пані Любові у спадок від її бабусі Олени Степанівни Марченко, 1903 р. н., уродженки села Вишеньки.

Розповідає директорка Будищанського будинку культури. «Вишиванка – оберіг від усього лихого. Кожна квіточка чи листочок має певне значення. Моя бабуся (1917 року народження) вишивала хрестиком. На нашій сорочці троянди – символ справжнього кохання, краси, яскравості й жіночності; мак – чарівна сила, яка захищає від усякого зла; виноград – символ роду, сімейного щастя і добробуту».

Павло Миколайович Богун успадкував від своєї тітки Ніни Павлівни Комаси (1940 р. н.) вишивані сорочки. А тітка отримала їх у спадок від своєї свекрухи Ганни Комаси. Вишиті ці сорочки ще до війни (приблизно в 1938 році). Вишивка – хрестик, червоним та чорним по білому полотні. Орнамент на першій сорочці – рожа. Троянда – символ урочистої, особливої вроди дівчини, її верховенства. На другій сорочці – квіткові мотиви, які означають віддзеркалення чистоти, процвітання роду та життя. Червоний колір – це радість, пристрасть, любов і життєлюбність. Чорний колір символізує землю, а земля – це годувальниця, багатство й добробут.

До вашої уваги – ще одна публікація про вишивану спадщину села Комань Новгород-Сіверської громади. Ганна Юріївна Шишко успадкувала від своєї бабусі Катерини Семенівни Мезько (1908 р. н.) сорочку, вишиту до 1939 року. Вишивка – хрестик, червоним та чорним по білому полотні, виноградні грона з листям. Цей візерунок – символ сімейного щастя й добробуту, а також може бути пов’язаний з появою нового члена родини. Такий орнамент уособлює чоловіка як гарного сім’янина, а жінку – як берегиню сімейного древа.

Цю інформацію до вишиванкового проєкту зібрала і надала Команська сільська бібліотека-філія КЗ «Новгород-Сіверська міська бібліотека» (село Комань Новгород-Сіверської громади). Ось що нам пишуть. «Новгород-Сіверщина – регіон з глибокими традиціями народної вишивки. Наша вишивка відзначається стриманістю кольору, геометричністю і символічною глибиною. Наталія Петрівна Богун успадкувала вишиті сорочки від своєї мами Ольги Нестерівни Ілющенко (1939 р. н.), а вона – від своєї мами Марії Петрівни Вареник (1918 р. н.). Ці сорочки вишиті хрестиком, червоним та чорним по білому полотні, орнамент – троянди. Троянда, відома також як ружа, майорить на вишитих жіночих сорочках, символізуючи сонце та любов. Орнамент має вигляд чіткого сітчастого зображення, яке заповнює площину рукавів. Сорочки вишиті в 1936–1940 роках. Зберігаються у третьому поколінні».