Це вишиванковий проєкт, і з нами знову село Студинка Новгород-Сіверського району. Ось що нам пишуть. «Вишиванка, яку ви бачите на світлинах, належить Любові Олександрівні Батуренко. Вишила і подарувала сорочку її тітка десь у 1985 році. На той час у нашому селі були в моді такі сорочки, пошиті з чоловічих майок. Жінки власноруч кроїли та шили, а потім і вишивали сорочку. Нитки були дефіцитом, то брали яскраві шерстяні хустки, витягували ниточки й вишивали. Узори передавалися від однієї майстрині до іншої. Такі сорочки були дуже популярні, носили їх і діти, і дорослі жінки. Дітвора – у школу, а жінки – «пра празник» (на свято)».

У проєкті «Сорочка вишивана – то предків подарунок» бере участь село Студинка Новгород-Сіверського району. Ця сорочка належить Любові Андріївні Свириденко. Це її перша вишиванка. Вишила сорочку мати – Анастасія Петрівна Заріцька, 1933 року народження, в 1983 році на весілля. У селі була така приказка: «Коли вишиїш сорочку, тоді й заміж підеш». Сорочка вишита гладдю. Вишивати гладдю в селі почали після 50 років.

Про цю сорочку інформації немає. Нині вона зберігається у місцевому краєзнавчому музеї при Студинському будинку культури.

У вишиванковому проєкті з нами Смяцька сільська бібліотека-філія КЗ «Новгород-Сіверська міська бібліотека» (село Смяч Новгород-Сіверської громади). Віра Петрівна Рощина отримала вишиванку в дарунок від своєї свекрухи Марії Федорівни Рощиної (1932 р. н.). Ця сорочка вишита в 1951 році. Особливості вишитих сорочок Новгород-Сіверщини: вишивка зазвичай розташована на плечах, манжетах, подолі рукавів, комірі. Ця сорочка вишита хрестиком, переважає червоний колір з додаванням чорного по білому полотні, орнамент – троянди. Вони символізують любов, красу й жіночність. Цей орнамент робить вишиванку особливо привабливою та виразною.

До вишиванкового проєкту доєдналася Блистівська сільська бібліотека-філія КЗ «Новгород-Сіверська міська бібліотека». Здавна вишивати національний одяг бралися жінки, адже саме вони дарували потужну позитивну енергетику, створювали обереги. Це ремесло передавали матері донькам, а бабусі – онукам. Дівчина мала вишити собі дві або три сорочки для праці, а також дві-три святкові. На сорочках вишивали рослинні й геометричні орнаменти. Жителька села Блистова Новгород-Сіверської громади Ганна Іванівна Терешенко розповіла, що її мати Марія Олисіївна Антоненко, 1926 року народження, передала у спадок сорочку, фартух та спідницю. Фартух вишитий гладдю, сорочка – хрестиком, червоним і чорним по білому полотні. Квіти на вишиванці – то чарівність дівчини. Кожна квітка мала своє значення. На цій сорочці троянда – символ кохання. Орнамент із троянд дарує почуття безперервності руху сонця, що відображає постійне оновлення та порядок у Всесвіті.

Ось що нам пишуть. «У нашому регіоні на Новгород-Сіверщині в селі Блистова є зразки старовинної вишивки, відображені на сорочках і рушниках. Це тільки рослинні орнаменти. Дубове листя, гілочки з листками дуба, жолуді символізують міць і силу наших чоловіків (жолуді – це дітки). Ще вишивали калину, волошки, барвінок, чорнобривці, виноград, троянди та квіти, схожі на лілію. Кольорова гама – чорне й червоне. На сорочках між плечем і рукавом вишивали лічильною гладдю геометричний візерунок. Вишивки з квітами – символи нашої землі, нашого краю. По горловині та на рукавах вишивалися вузенькі смужки візерунків, які символізують своєрідні обереги. На подолі вишивалася широка смуга, що називалася листва. На рукавах, горловині й подолі робилося зубцювання, на рукавах – мережка. Також на сорочках робилося вирізування квадратами. На рушниках вишивалося так зване «Дерево життя», а ще – узори «Віночок» (краями обов’язково вгору). Сорочкам, що на світлинах, майже пів століття. Це роботи Галини Никифо ... Читати далі »

У проєкті «Сорочка вишивана – то предків подарунок» продовжуємо ознайомлення з вишиваною спадщиною Новгород-Сіверщини. На світлинах – вишиті костюми, що дісталися Ользі Соловей від прабабусі, яка вишивала їх сама хрестиком і гладдю. Цьому розкішному вбранню приблизно 60–70 років. Прабабуся пані Ольги жила в селі Рогівка Новгород-Сіверського району.

Цій сорочці десь років 85 (три покоління). Вона дісталася Раїсі Осадчій від бабусі Уляни Остапівни Гончаренко в 1980 році. Вишивка поліська, з села Попівка на Новгород-Сіверщині. Сорочка зшита із лляного полотна, вишита червоними і чорними нитками. Характерне дотримування чітких ліній, елементи – ромби, трикутники, а також квіти й листя.

Цього разу – вже про сорочку. Вона дісталася Валентині Григорівні Бондаренко від далекої родички Уляни Хомівни Копил. Рукава розшиті рослинним орнаментом, і поділ – теж. Така вишивка притаманна селу Лизунівка Новгород-Сіверського району.

У цьому дописі – не про сорочку, але ж про старовинне вишиття. На світлинах – скатертина, зіткана з конопель, своєручна. На ній вишивка білим по білому. Така техніка притаманна селу Лизунівка. На скатертині – геометричні фігури, які повторюються. Вишита вона з ювелірною точністю. Це святкова скатертина, оздоблена мереживом своєручним. Їй більше ніж 100 років. Хто вишив цю скатертину, невідомо, але у спадок вона дісталася Лені Григорівні Коврижко від свекрухи.