«Вишита сорочка – мій генетичний код». Так назвала свою розповідь заступник директора з навчально-виховної роботи Бобровицької школи мистецтв Ангеліна Зарубіна, уродженка села Ярославка Бобровицької громади Ніжинського району Чернігівської області. «Свою весільну сорочку моїй мамі подарувала прабабусина тітка, уродженка Ярославки, яка після весілля проживала в селі Новоселиця Київської області. Це село, за розповідями старожилів, населяли люди родом із Ярославки. Село Новоселиця територіально було розташоване між селами Бервиця (Київська область) та Ярославка (Чернігівська область).Сьогодні Новоселиці нема на мапі України, та й самого села вже немає, але пам’ять про цей мальовничий куточок живе і донині. За історичними даними, село Ярославка постійно переходило «з рук у руки». Побувало село і в маєтності Київського полку, і під владою Києво-Видубицького монастиря, і навіть було центром Ярославської волості Козелецького повіту. Такі політичні події відобразилися і на побуті, традиціях, ... Читати далі »

Чоловіча вишиванка пройшла шлях від простого елемента одягу до сильного національного символу, що живе та змінюється разом із суспільством. Вона поєднує в собі історію, пам’ять, красу і силу духу. У традиційному українському суспільстві вишиванка була невід’ємною частиною чоловічого побуту. Сорочка була першою і часто єдиною частиною одягу, яку носили щодня. Її шили з домотканого полотна (льон, коноплі). Крій обирали прямий, зі вставними рукавами, розріз горловини робили коли спереду, а іноді – на плечовому шві. Святкові сорочки оздоблювали яскравою вишивкою на грудях, манжетах, рідше – по подолу. Візерунки виконувалися переважно чорною, червоною, синьою нитками (залежало від регіональних особлиивостей). Вишивка переважно мала символічне, оберегове значення. Сучасні українські чоловіки вдягають вишиті сорочки на свята, весілля, інші урочисті події і, звичайно, на День вишиванки. Вишиті сорочки носять наші воїни на фронті й політики в парламенті… Після подій 2014 року, а особливо з поч ... Читати далі »

Ця оповідь – про жіночу вишиванку, яка стала родинним спадком. Вишивана сорочка – це не просто одяг, а жива пам’ять про наших предків, їхню любов, працю і духовний світ. У кожному візерунку – захист, символіка роду, побажання щастя й добробуту. Вишиванка – це оберіг, що передається з покоління в покоління, зберігаючи силу українського духу. Родина Наталії Коваленко (Соловей) має таку неймовірну спадщину! Весільна вишиванка прабабусі Насті Андрусенко (1889 р. н.) – це не лише родинна реліквія, а справжній скарб, пронизаний емоціями, вірою та символами, що передаються із серця в серце. Ця сорочка зберігає в собі тепло долонь предків, їхні надії на щасливе життя, на продовження роду. Хрестик до хрестика – мов метафора про любов, родинні зв’язки, традиції, адже вишивка в Україні завжди мала глибокий зміст. Кожен хрестик – ніби слово в молитві. В орнаменті, вишитому працьовитими руками прабабусі, закодовані послання нащадкам: символи родючості, краси й жіночої сили. Геометричні фігури, ромб ... Читати далі »

Бережи українське – носи вишиванку! Бо вишиванка – це любов… Братик і сестричка Андрій Біль та Анна Біль – учні 5 класу Світанківського ліцею Парафіївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області. Їхня мама Лариса Біль володіє мистецтвом вишивання, отже, у вишиванки Андрійко та Ганнуся одягнені з дитинства. Лариса Миколаївна вишиває сорочки і для свого коханого чоловіка, а також у її творчому доробку – сукні та рушники. Пані Лариса вишиває в різних техніках: гладдю, хрестиком, бісером… Саме під маминим лагідним керівництвом діти створили чудову презентацію, в якій відображено любов жінки до всього вишиваного. Гаслом (закликом) і одночасно епіграфом до публікації обрано ці віршовані рядки. Я рідний край та мову солов’їну У вишивку свою вплела, в нитки. Я прославляю рідну Україну, Яскраві вишиваючи квітки. Душею я до полотна пристану Та настелю на ньому краєвид. Я іншою ніколи вже не стану Під впливом промайнулих літ. (Ольга Вишневська) Опис символіки на вишиванках (розпов ... Читати далі »

До Всесвітнього дня вишиванки, який цьогоріч відзначається 15 травня, КЗ «Обласний центр народної творчості» ЧОР було організовано збір інформації в межах проєкту «Сорочка вишивана – то предків подарунок». У багатьох українських родинах вишиванка передається від покоління до покоління. Сорочка, що стала родинною реліквією, зазвичай вишита вручну. Важливо знати, хто саме вишивав цю сорочку, бо вона здатна роками зберігати в собі енергетику, яку заклала вишивальниця. Добра енергетика вишиванки буде вам оберегом. У давнину найбільшою цінністю вважалося мати таку вишиванку, якої нема ні у кого. Тому жінки вигадували все нові й нові узори та орнаменти, а також додавали до свого вишиття все більше барв. Багатство кольорів і їх неповторне поєднання робило вишиванку унікальною. Традиційна українська вишиванка буває різною. Особливості техніки вишивання залежить від регіону, в якому народилася сорочка. В Україні таких регіонів понад п’ятнадцять. З давніх часів вишита сорочка вважається оберего ... Читати далі »

8 травня майстрині Обласного центру народної творчості завітали до Чернігівського реабілітаційного центру. Разом з Антоніною Пустовойт ветерани створювали браслети на бердечку та плели нитяні ляльки, а з Маріанною Ваценко — малювали в стилі петриківського розпису. Творчість об’єднує, надихає та зцілює.

Представники місцевої влади вшанували усіх жертв Другої світової війни. Адже саме 8 травня Україна і весь світ відзначають День пам’яті та перемоги, вшановуючи загиблих у Другій світовій війні 1939–1945 років. Цей день встановлено у 2023 році на знак солідарності з Європою у пам’ятанні про страшну трагедію в історії людства. Сьогодні, 8 травня 2025 року, виповнюється 80-та річниця перемоги над нацизмом у Європі. Ми пам’ятаємо, що війна – це катастрофа, трагедія, мільйони загиблих і скалічених тіл і душ. Тільки тут, в урочищі «Подусівка», у 1941-1943 роках було розстріляно та закатовано близько 15000 мирних жителів, партизанів, підпільників, в'язнів Подусівського концтабору, а також євреїв і ромів, вбитих за національною ознакою. Вони поховані на цьому місці в 11-ти братських могилах. Україна вшановує всіх, хто боровся з нацизмом, увічнює пам'ять про загиблих воїнів та жертв Другої світової війни. Український народ —співтворець перемоги над нацизмом та фашизмом: українці протистояли нац ... Читати далі »

Організатори та засновники фестивалю Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської облдержадміністрації, Сновська міська територіальна громада та КЗ «Обласний центр народної творчості» ЧОР. Для участі у Фестивалі-конкурсі необхідно до 05 червня 2025 року подати заявку-анкету за формою що додається, з підписом керівника колективу та відеозапис конкурсної програми на електрону адресу КЗ «Обласний центр народної творчості» ЧОР chocnt@ukr.net У Фестивалі беруть участь фольклорні (пісенні, музичні), обрядові колективи, ансамблі народної пісні. Також до участі у фестивалі запрошуються хорові колективи. Учасники Фестивалю розподіляються за віковими категоріями: дитяча (від 8 до 14 років); молодіжна (від 14 до 35 рокі ... Читати далі »

Із Прилуцької громади нам надіслали розповідь про походження назви її центрального міста – Прилук. Історія багатьох населених пунктів Чернігівщини налічує не одне століття. Кожен населений пункт має своє ім’я – назву. На півдні Чернігівської області, серед луків та полів, на мальовничому березі тихоплинної річки Удай, притоки Сули, широко і привітно розкинулося старовинне місто Прилуки – адміністративний, економічний, культурний центр Прилуцького району Чернігівської області. Понад 940 років (1085) існує це місто. Є декілька легенд про походження його назви. * Назва річки Удай, за твердженням деяких учених, походить з часів Скіфії і в перекладі означає «глибока» або «безмежно глибока», «велика вода». Навесні, під час паводків, річка розливалася, утворюючи заливні луки. Звідси й назва – «місто при луках». * Літописне місто Прилук-город стояло на високому березі річки Удай, яка була глибокою та судноплавною. По ній плавали кораблі, лодії, що «приставали», «прилучалися» біля нашого міста ... Читати далі »

2 травня представницям КЗ «Обласний центр народної творчості» знову випала чудова нагода долучитися до чарівного світу пісенного мистецтва Михайло-Коцюбинської громади. На запрошення начальниці відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Михайло-Коцюбинської селищної ради Лідії Гаєвської ми завітали на другий тур творчого фестивалю «Україні мелодія нашого серця!», який відбувся в селищному будинку культури. Оскільки тут же розташована бібліотека, нам випала чудова нагода оглянути книжкову виставку «Слово рідного краю», де представлено твори письменників Чернігівщини – Олени Печорної, Валентини Мастєрової, Олексія Брика та інших. Милувала око виставка робіт талановитих людей Михайло-Коцюбинської громади Людмили Губар, Ольги Коваль, Тамари Мащенко, Віктора Кравченка, Світлани Сбоєвої, Дарини Шовкун і Тетяни Пильник. І ось настав час пісенного дійства! Перша пісня – це та, яку немовляті співає ненька. Тож вельми символічно другий тур фестивалю відкрив народний аматорський хоровий ... Читати далі »