На фото – одяг жительки села Лідії Павлівни Жовтоножко. Він дістався їй у спадок від матері, яка носила ці вишиті речі в 1920–1930 роках.

На першій світлині – директорка Вишеньківського БК Наталія Бровко. На її вишиванці – орнаменти-символи. Дерево життя – це краса, молодість, оновлення душі і тіла. Зорі – оберіг від зла й негативу, захищають від хвороб і безсилля. Безкінечність – життєвий шлях, символ вічного буття, сили та життєвої енергії. Ця сорочка дісталась у спадок пані Наталії від Євдокії Леонтіївни Мозгової, 1929 р. н., уродженки села Вишеньки. Подарована у 90-х роках минулого століття. На другій світлині – Любов Бондаренко. Орнамент на її вишиванці – виноград, який символізує достаток, щастя і добробут. Візерунок з виноградом відображає радість створення родини. Сорочка дісталася пані Любові у спадок від її бабусі Олени Степанівни Марченко, 1903 р. н., уродженки села Вишеньки.

Розповідає директорка Будищанського будинку культури. «Вишиванка – оберіг від усього лихого. Кожна квіточка чи листочок має певне значення. Моя бабуся (1917 року народження) вишивала хрестиком. На нашій сорочці троянди – символ справжнього кохання, краси, яскравості й жіночності; мак – чарівна сила, яка захищає від усякого зла; виноград – символ роду, сімейного щастя і добробуту».

Павло Миколайович Богун успадкував від своєї тітки Ніни Павлівни Комаси (1940 р. н.) вишивані сорочки. А тітка отримала їх у спадок від своєї свекрухи Ганни Комаси. Вишиті ці сорочки ще до війни (приблизно в 1938 році). Вишивка – хрестик, червоним та чорним по білому полотні. Орнамент на першій сорочці – рожа. Троянда – символ урочистої, особливої вроди дівчини, її верховенства. На другій сорочці – квіткові мотиви, які означають віддзеркалення чистоти, процвітання роду та життя. Червоний колір – це радість, пристрасть, любов і життєлюбність. Чорний колір символізує землю, а земля – це годувальниця, багатство й добробут.

До вашої уваги – ще одна публікація про вишивану спадщину села Комань Новгород-Сіверської громади. Ганна Юріївна Шишко успадкувала від своєї бабусі Катерини Семенівни Мезько (1908 р. н.) сорочку, вишиту до 1939 року. Вишивка – хрестик, червоним та чорним по білому полотні, виноградні грона з листям. Цей візерунок – символ сімейного щастя й добробуту, а також може бути пов’язаний з появою нового члена родини. Такий орнамент уособлює чоловіка як гарного сім’янина, а жінку – як берегиню сімейного древа.

Цю інформацію до вишиванкового проєкту зібрала і надала Команська сільська бібліотека-філія КЗ «Новгород-Сіверська міська бібліотека» (село Комань Новгород-Сіверської громади). Ось що нам пишуть. «Новгород-Сіверщина – регіон з глибокими традиціями народної вишивки. Наша вишивка відзначається стриманістю кольору, геометричністю і символічною глибиною. Наталія Петрівна Богун успадкувала вишиті сорочки від своєї мами Ольги Нестерівни Ілющенко (1939 р. н.), а вона – від своєї мами Марії Петрівни Вареник (1918 р. н.). Ці сорочки вишиті хрестиком, червоним та чорним по білому полотні, орнамент – троянди. Троянда, відома також як ружа, майорить на вишитих жіночих сорочках, символізуючи сонце та любов. Орнамент має вигляд чіткого сітчастого зображення, яке заповнює площину рукавів. Сорочки вишиті в 1936–1940 роках. Зберігаються у третьому поколінні».

До вишиванкового проєкту долучилася Ларинівська сільська бібліотека-філія КЗ «Новгород-Сіверська міська бібліотека». Жителька Ларинівки Тетяна Анатоліївна Дацько успадкувала від своєї прабабусі із Сумщини дві сорочки, вишиті хрестиком червоними та чорними нитками по білому полотні. На першій сорочці вишиті виноград і лоза – давній символ сімейного щастя. Виноград на вишиванці символізує достаток, щастя й добробут. Візерунок винограду в орнаменті відображає радість створення родини. У вишитті переважає чорний колір, поєднаний з темно-вишневим. Чорний колір символізує землю, а земля – це годувальниця, багатство і добробут. Друга сорочка вишита червоними маками. Мак – один із найбільш поширених українських народних символів. Він має багато значень: може символізувати кров, сон, красу, пробудження, підкреслювати вроду і молодість дівчини, оберігаючи її сім’ю від нещасть. Вишиванки зберігаються в четвертому поколінні. Їм більше 120 років.

Вишиванкове надбання села Слобідка Новгород-Сіверської громади представляє Слобідська сільська бібліотека-філія КЗ «Новгород-Сіверська міська бібліотека». Бібліотекарка Слобідської сільської бібліотеки-філії Наталія Мишко захопилася збереженням сільської спадщини кілька років тому. Свою «Зелену садибу» прикрашає предметами побуту своїх бабусь та прабабусь. Тут же є і вишиванки, які потрапили до рук пані Наталії випадково. «Суспільне Чернігів» зняло сюжет «Сторічні вишиванки північної Чернігівщини: як у Слобідці експонують колекцію в сільській світлиці», який можна переглянути за посиланням https://www.facebook.com/share/p/1AiNwm3mMm/

Сорочка належить Надії Левковні Дорош. Жінка успадкувала вишиванку від своєї матері Марії Василівни Ковбаси, 1920 року народження, якій мати вишила сорочку, коли «лаштувала придане» на весілля. Тож цій вишиванці щонайменше чотири покоління. Нині вона прикрашає стіни маленького місцевого краєзнавчого музею при Студинському будинку культури.

Сорочка коротка, називається чехлик. Належить вона Світлані Василівні Дорош, яка успадкувала цю вишиванку від матері. На старому фото – мати пані Світлани у восьмирічному віці (це приблизно 1940 рік). Сорочці приблизно 100 років.