Співпраця Обласного центру народної творчості з реабілітаційним центром мережі RECOVERY (Чернігів) триває. 27 травня відомий у Чернігівському районі вокальний ансамбль «Полісяночка» Новобілоуської ОТГ (художній керівник колективу – Олександр Батухно) завітав до військових, які проходять реабілітацію, з чудовим концертом української народної пісні. Організатор події – КЗ «Обласний центр народної творчості» ЧОР (директорка – Надія Заваліна), працівники якого завжди підтримують ментальне здоров’я ветеранів та ветеранок російсько-української війни за допомогою майстеркласів, виставок тощо. Підтримка творчістю, зокрема пісенною, – це один маленький пункт у реабілітації особистості. Та саме з таких пунктів складається повноцінне відновлення, а потім – інтеграція в суспільство. Щодня наші захисники проходять складний шлях реабілітації. Отож працівники ОЦНТ запрошують до співпраці з реабілітаційним центром мережі RECOVERY творчих та креативних людей. Дбаймо про психологічний добробут українськ ... Читати далі »

В онлайн-проєкті «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини» до вашої уваги коротка розповідь про село Хотівля Городнянської громади. Село відоме з 1503 року. Назва походить від річки Хотівельки. Більша частина землі в селі належала поміщикам.

Вишита сорочка – це символ нашої сили, спадщини й незламності. Кожен візерунок на ній нагадує про коріння, що дає силу жити, любити й боротися, бо вишиванка є духовною бронею нашої нації, символ нашої ідентичності, віри, надії, любові, боротьби, а головне – Перемоги. - І милостині в ката не проси, Вдягни, дитино, рідну вишиванку, І з чистим серцем в білий світ іди Вона зігріє сонцем на світанку. Вишиванка - символ Душі Української! Здавна в Україні ставлення до одягу було дбайливим і шанобливим. Матері вишиваючи одяг своїм дітям вкладали всю свою ніжність і молитву до Бога про збереження дорогих чад. Українська вишиванка служила як прикрасою так і оберегом. На Юлі сорочка прабабусі Шмаровоз Євдокії Євстратівни 1914 року народження, уродженка села Стара Рудня. Вишита у 20-30-х роках. Сорочка вишита власноруч прабабусею Шмаровоз Євдокією Євстратівною. На сорочці дубові листочки з жолудями вишиті гладдю, що символізує довголіття та терпіння. Сама вишивала, сама і зшивала та оздоблювала. ... Читати далі »

Ця оповідь – про село Невкля Городнянської громади. Село розташоване на річці, яка з часом перетворилася на невеличкий струмочок. До 1732 року тут жив єврей на імʼя Некля, який тримав двір, де подорожні могли перепочити й поміняти коней. За переказами, назва села походить від його імені.

Є в Городнянській громаді село Кузничі. Ця розповідь – саме про нього. Онлайн-проєкт «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини» триває… Село засноване на початку ХVІІІ століття. Його назва походить від слова «кузници». Похідні кузні тут облаштовували війська Петра І в час походу на Полтаву. Місцевість з лісами й болотами одержав як дарунок від царя за заслуги поміщик Миклашевський.

До проєкту «Сорочка вишивана – то предків подарунок» доєдналося село Шабалинів Коропської громади. Ці сорочки вишивалися на початку ХХ століття. На жаль, їх власники невідомі, тому нині це надбання Шабалинівського будинку народних традицій і дозвілля. Колись добрі люди подарували ці вишиванки будинку культури. Сорочки полотняні та з коленкору. Вишивка притаманна саме Шабалинову. Найпопулярніший візерунок – виноградні грона, які символізують достаток та сімейне щастя. Сорочки були суцільними й відрізними. Відрізні сорочки в нашому селі називалися «СТАНОК», а спідничка до них – під’юпником. Сорочки, котрі без вишивки спереду, були буденними, а ті, що з вишитою манішкою, – для свята.

У вишиванковому проєкті з нами знову Коропська громада. Цю сорочку вишила собі на весілля жителька села Подоляки Ганна Корж. Вишивала виноград, щоб життя було щасливим і багатим, щоб сім’я була з дітками та господарством. Чверть століття тому ця вишиванка була подарована жительці села Сохачі Ользі Борисівні Качурі (на фото).

І знову з нами село Рождественське Коропської громади. Калина – це символ любові, краси й материнства, а восьмипроменева квітка – жіночого та чоловічого начал, які дають життя. Сорочку вишивала Євдокія Андріївна Воробей (Кузюра), 1912 року народження.

У цьому дописі – про село Рождественське. На світлинах представлена сімейна реліквія – вишита сорочка родини Федяй – Халецької – Луценко, яка переходила з покоління у покоління. Вишивала сорочку Онисія Іванівна Федяй (1899 року народження). У цій вишиванці виходила заміж її донька Софія Петрівна Халецька (Федяй), 22.08.1923 р. н., яка, у свою чергу, передала сорочку своїй доні Надії Миколаївні Луценко (Халецькій), 06.07.1948 р. н. Усі три – знані вишивальниці.