До вашої уваги – чергова цікава інформація, у якій ідеться про купальські звичаї, притаманні селу, де народилися відомі на Чернігівщині люди – брати Михась і Микола Ткачі. Деякі особливості лексики в дописі збережено. Серед населених пунктів Березнянської громади є село Сахнівка. Воно розташоване у витоках чарівної річки Снов, яка впадає в Десну, та оточене луками з озерцями і рудками, за якими простягається густий ліс. Можливо, через природну віддаленість від великих та гамірних міст у Сахнівці і ближніх селах збереглися власні звичаї та обряди. На свято Івана Купала тут з року в рік ставили прикрашений квітами обрядовий стовп, який називався Купайло. Причому в Сахнівці це був один загальний стовп, а в сусідніх Климентинівці та Кам’янці зазвичай ставили по стовпу на кожній вулиці. Також у цих селах потім потрібно було всю купальську ніч охороняти свій стовп від охочих поцупити його (це було своєрідне змагання між різними кутками села). Готуватися до свята починали за три дні. Діти, мо ... Читати далі »

У проєкті «Івана Купала» до вашої уваги розповідь про святкування у Березні. Ось що нам пишуть. «Селище Березна, на відміну від описаних нами раніше населених пунктів Березнянської громади, розташоване на відкритій місцевості й перетинається автомобільним шляхом регіонального значення. У давнину, у XVIII столітті, у період стрімкого промислового і торговельного розвитку, тут було одразу десять церков. Можливо, саме цей фактор вплинув на те, що в Березні не збереглися якісь унікальні й самобутні традиції відзначення Івана Купала, яке є давнім язичницьким святом. Опитані нами учасники та організатори купальських святкувань пригадали тільки прикрашання квітами та стрічками деревця Марени, яке символізувало перемогу життя над смертю і світла над темрявою. У селищі довкола Марени водили хороводи, тримаючись за руки, та співали пісень. Зате сучасні обряди святкування купальської ночі сподобалися березнянцям і добре прижилися. Були тут і переодягнені Русалками та Мавками дівчата, і величний Н ... Читати далі »

До проєкту «Івана Купала» доєднався вокальний колектив «Райдуга» Охрамієвицького будинку культури Корюківської громади. Купальські традиції – це давні звичаї, які збирають людей біля води та вогню. Вода й вогонь – два головні символи свята, що очищують від негативних сил і сприяють добробуту. Збираються дівчата, плетуть віночки, прикрашають купальське деревце стрічками, водять хороводи, пускають свої віночки на воду й ворожать на них. Кожна дивиться, в який бік попливе віночок – там і чекає її доля. Співають купальські пісні, стрибають через вогнище пари, взявшись за руки, щоб зміцнити своє кохання.

Коропська громада має свої цікавинки, пов’язані з купальськими святами. Напевно, тільки в Коропі на Чернігівщині є така оригінальна традиція – щороку на свято Івана Купала тут на вулицях діти ліплять фігури з піску. Роблять це увечері напередодні або рано-вранці. Біля творива – тарілочка, в яку ненав’язливо пропонують покласти еквівалент вашого захоплення дитячою творчістю у грошових знаках. Письменник Володимир Ворона, котрий родом із Коропа й потужно увірвався в українську літературу першим своїм романом «Відступник», з яким одразу ж і здобув перемогу на конкурсі «Коронація слова», стверджує, що цей звичай є доказом: Короп був домонгольським містом і звався тоді Хоробором. «На багатьох вулицях Коропа ви можете з великим для себе подивом побачити зліплену дитячими руками невелику піщану гірку, прикрашену квіточками, ягідками повстяної вишні, у маківку котрої увіткнуто високу кропивину. Зветься вона... Купалою! – каже письменник. – Тисячу літ, попри всі багатовікові заборони, живе, не ... Читати далі »

У проєкті «Івана Купала» з нами Прилуцька громада. Інформацію зібрано й надано відділом культури і туризму Прилуцької міської ради. Запрошуємо поринути у спогади мешканки села Маціївка Прилуцького району Олександри Архипівни Кашуби (1942 р. н.). Напередодні свята дівчата йшли у ближній ліс по лікарські трави (вважалося, що в цей час вони набувають чудодійної сили). Потім те цілюще зілля зберігали цілий рік. Також шукали квітку папороті, яка, за віруванням наших пращурів, розквітала тільки в ніч на Івана Купала. Свято відбувалось увечері на великій галявині між ярами коло річки. Хлопці ставили на галявині купальське дерево, прикрашене кольоровими стрічками, робили вогнище та пускали з гори запалені колеса. Дівчата плели вінки з польових квітів. Ближче до ночі починалося купальське гуляння, яке супроводжувалося піснями й танцями. Парубки та дівчата стрибали парами через багаття. Після цього із заходом сонця дівчата бігли до річки й ворожили на кохання, пускаючи по річці вінки з польових ... Читати далі »

Жителі Срібнянщини зберегли елементи традиційного святкування і передають їх наступним поколінням. Будинок культури Срібнянської селищної ради долучився до нашого купальського проєкту з цікавою розповіддю, яку пропонуємо зараз до вашої уваги. Протягом дня напередодні свята дівчата виходили в поле або на луг, збирали польові квіти й пахучі трави. А ввечері йшли до річки, де плели віночки, співаючи. Коли віночки були сплетені, прикрашали ними та стрічками купальське деревце – Марену. Водили навколо нього хороводи і співали обрядових пісень. Хлопці також цього дня не ледарювали, а виготовляли з соломи Купайла та збирали хмиз для купальського багаття. Коли ввечері парубки приходили зі своїм Купайлом на свято, між ними й дівчатами зчинялася «перепалка». Хлопці намагалися висміяти Марену, а дівчата – Купайла. Жартували, танцювали, водили хороводи. Потім дівчата знімали з Марени віночки і несли їх до річки, щоб ворожити на судженого. Кожна пускала на воду свій вінок, спостерігаючи за його шля ... Читати далі »

Літо, тепло, запашні квіти, трави, освіжаюче дихання води… Ідеально для відпочинку і масових гулянь! Тому свято Івана Купала в цій громаді – одне з найулюбленіших для молоді. Традиції його проведення дійшли до нас іще з дохристиянських часів, хоча й дещо змінилися. Але незмінними атрибутами залишилися багаття, вінки, вода. Нині молодь уже майже не збирається окремими кутками, як раніше. Основні дійства відбуваються в закладах культури громади. І тут у кожному селі є свої «родзинки»: театралізовані дійства, величні вогнища, цікаві костюми. Під впливом часу язичницьке свято з’єдналося з християнським і за церковним календарем, за яким відзначалося донедавна, значно змістилося від автентичної дати проведення – дня літнього сонцестояння (21 червня). Тепер воно буде майже на своєму місці (відзначатиметься в ніч з 23 на 24 червня). У Яблунівці здавна молоді хлопці напередодні свята зводили неподалік будинку культури величезне вогнище з колод і сіна. Верхівку прикрашали кленовою гілкою із зав ... Читати далі »

До проєкту «Івана Купала» долучилася Бахмацька центральна бібліотека. У ніч купальську чарівну Катруся прибралася – Вишиванку одягнула, Стрічками коси прикрасила. Вінок уквітчаний сплела, У річку опустила. – Пливи, віночку, по воді, Долю мою розкажи. Аж раптом зірка з неба На нього впала І засяяло кольорово навкруги. – Подружко! Заміж цьогоріч ти будеш йти! – Оксанка радісно сказала, Катрусю привітала. (Ліана Лещенко, поетка, село Курінь, Бахмацька громада) Із глибини віків прийшло до нас Купало – свято літнього сонцестояння, тепла, молодості й кохання. Івана Купала – східнослов’янське свято, в якому вдало переплелися українські язичницькі і християнські традиції. На Івана Купала палять вогнища та стрибають через них, плетуть вінки, обливаються джерельною водою, шукають цвіт папороті і збирають цілющі лікарські рослини. Багато традицій та обрядів свята актуальні і нині. Щорічно у читальній залі Бахмацької центральної бібліотеки відбуваються різноманітні заходи. Особливе місце у святкув ... Читати далі »

Ця оповідь – про те, як святкують Івана Купала в Зеленівській сільській бібліотеці-філії № 4. Про збір і надання інформації подбала директорка комунального закладу «Бахмацька публічна бібліотека» Бахмацької міської ради Ганна Іванько. У Зеленівській сільській бібліотеці-філії № 4 КЗ «Бахмацька публічна бібліотека» на свято Івана Купала звучать купальські пісні. Хлопці ще звечора роблять із соломи опудало Купала. За язичницьким повір’ям, це ніч шлюбу бога сонця Купала з богинею Мареною. Дівчата у вінках прикрашають Марену. З’являються дійові особи – Хлопець і Дівчина, які хочуть піти в ліс та знайти квітку папороті. А щоб її відшукати, необхідно ще до заходу сонця перед Івановим днем зайти у найглухішу гущавину лісу. Але на перешкоді стають злі сили – Чорт і Відьми. Вони змовляються й хочуть зробити так, щоб молода пара не вийшла з лісу. Гостею свята є і Знахарка, яка знає все про цілющі трави. Потім з’являється Водяник, а з ним – Русалки, які окроплюють водицею людей та сперечаються мі ... Читати далі »

Мальовниче село Лосева Слобода на Сновщині має свої традиції святкування Івана Купала. Напередодні свята ставили Купало – височенький стовп, прикрашений колосками жита і польовими квітами. Увечері перед святом хлопці йшли до лісу й вирубували найвищу жердину для Купала. Дівчата тим часом збирали якомога більше польових квітів. Молодь кожної вулиці ставила своє Купало. Принісши жердину, жито і квіти, всі разом прикрашали Купало. Встановлювали його на найвиднішому місці на вулиці. Молодь палила багаття і стерегла своє Купало до ранку, щоб хлопці й дівчата із сусідніх вулиць його не звалили і не вкрали. А ще вважалося, що купальська ніч чарівна. Адже саме цієї ночі, за народним повір’ям, розквітає папороть. То молодь ішла до лісу в пошуках чарівної квітки. Вважалося, хто знайде квітку – буде щасливим увесь рік. Святкового дня молодь зустрічалася біля Купала. Дівчата вбиралися у вишиванки, одягали сплетені власноруч вінки. Усі разом грали в ігри, водили хороводи, співали пісень, стрибали ч ... Читати далі »